Маленька зірка, на ім’я Луміна, щоночі була на небесах, щоб сяяти і дарувати світло. Але коли ніч закінчувалася, Луміна тихо схилялася у бік горизонту і, втомившись від довгого свічення, починала свій маленький обряд.

Вона плавала на своєму маленькому острівці “місяцем” по небесах, немов на килимі, і прикривала очі. Поступово, її світло згасало, і вона починала бачити сни. Сни, які були її власними пригодами.

В одному з таких снів Луміна плавала в морі з рідкого блакитного світла, наче вона стала частиною неба. Вона зустрічала інші зірки, які були її друзями, і разом вони танцювали в небесному вальсі, серед літаючих птахів, по квіткових полях і могутніх гірських вершин.

В іншому сні вона виявилася на небесному шляху, який вів до інших галактик і планет. Вона вивчала красу всесвіту і зустрічала там неймовірних істот. Цей сон дарував їй нескінченне натхнення.

А іноді Луміна просто ширяла в небі, насолоджуючись безтурботністю та спокоєм. Її сни були яскравими, сповненими щастя та дивовижних відкриттів.
Ніч за ніч, Луміна бачила нові сни, поринаючи у світ своїх фантазій та бажань. Її сновидіння дарували їй сили та енергію, щоб знову засяяти на небесах і подарувати світло всім, хто потребував його.

І так щоночі Луміна продовжувала свої маленькі власні пригоди у світі своїх снів, доки знову не зійшла на небесах, щоб сяяти для всіх, чий погляд був спрямований на зірки.