Переможно з одного горняти,
Спрагло-жадібно аж до дна
Разом будемо ми чаювати
В надвечір’я найкращого дня.

Буде знову нам рідно і звично
Без страху, хвилювання, тривог.
І горня щедро так й полунично
Тихим щастям наповнить обох.

Ми згадаємо тих, хто був з нами,
Пом’янемо… хто з нами не тут…
І озвучимо щиро словами
Все, що мали в думках для спокут.

Перегорнемо щось, щоб забути,
Перепишемо в книзі життів,
На полях після втрат і розпуки
Ми засіємо зерна надій.

Й у промінні пречистого ранку,
В час, як з неба пошле його Бог,
Усміхнемось новому світанку
Найдорожчої із Перемог.

Автор:Оксана Жук
ілюстровано для проєкту «Твоя поетична листівка»